12. БУТИ БАТЬКАМИ

Батьки не лише дають життя, а також мають обов’язок піклуватися про це життя від самого його початку, бо дитина від моменту зачаття є особою, має свою гідність. Це не частина материнського організму, хоча від нього повністю залежить.

Пренатальний період (в лоні матері) дитини

Як особа дитина має всі права на опіку ще до народження. Тому клімат, який створюють їй батьки, відіграє велике значення. Напр., доведено корисний вплив лагідного голосу матері, батька, які звертаються до своєї дитини, яка перебуває ще в лоні матері. Заспокійливо впливає також на розвиток дитини ритм биття серця матері і її спокійний подих. Дитина ніби заколихується ритмом серця і подиху. Порушення цього ритму, наприклад, через нервозність, нервові реакції, якщо дуже часто повторюються, наражають дитину на невроз, з яким може народитися.

Ненародженій дитині допомагає і одночасно загрожує все те, що має значення і для новонародженого, а навіть і для дорослої людини. Зачата дитина, хоча ще не народилася, але прагне, щоб батьки приділяли їй увагу. Батько й мати можуть її ніби шукати або кликати, торкатися тих місць, де, як припускають, знаходиться їхня дитина. В пренатальній психології опрацювали навіть спеціальні методики і слова, за допомогою яких можна отримати максимальний контакт з дитиною. Здається, люблячі юатьки навіть без допомоги цих методик можуть знайти відповідні жести і слова для своєї дитини. Варто пам’ятати при цьому, що для дитини важлива мелодія, барва звуку і ритм слів, які пролунали. Зоровий контакт повинен якби замінитись дотиком, слухом, мовою. Оргпнізм матері є посередником. Чоловік, торкаючись жінки, опосередковано торкається дитини. Повага до жінки є повагою для їхньої дитини. Її тіло якби в розпорядженні дитини. Чоловік, цілуючи жінку, цілує також дитину.

Як бачимо, відповідальність за правильний розвиток дитини в лоні матері несе не тільки вагітна жінка, але і чоловік, батько дитини. Він має бути опорою для своєї жінки, коли вона в перебуває в благословенному стані. Має заміняти її в домашніх справах, огортати ніжністю, дбати про її правильне харчування, охороняти від стресових ситуацій. Цього вимагає любов подружня і батьківська.

Народження

Не одна мати могла б сказати, що “день народження моєї дитини був найважчим днем мого життя, але одночасно найкращим”. Дійсно, в цих словах багато правди і вони підтверджують, що роди для жінки є тяжким досвідом, особливо перші. Вона відчуває страх перед болем, переживає за життя своє і дитини. Тому, щоб допомогти жінці при народженні, потрібно всю її увагу зосередити на дитині, яка народжується. В певному значенні мати повинна забути про себе, а думати тільки про дитину, як їй допомогти прийти на світ. Коли жінка буде думати лише про себе, її страхи будуть підсилюватися і зроблять утруднять народження.

В цьому процесі народження велику роль відіграє чоловік, батько дитини. Він повинен також разом з жінкою брати участь в заняттях “школи підготовки до родів”, а також супроводжувати її під час візитів до лікаря, котрий її веде. В жодному разі роль чоловіка не може обмежуватися лише “заплідненням”, а потім “роби собі, жінко, сама, що знаєш”!

Чимось природнім має бути також присутність чоловіка і разом з цим батька при родах. Народжуюча жінка приречена бути з чужими людьми в хірургічних масках і відчуває себе залишеною. Батько, присутній при народженні своєї дитини, може допомагати в простих діях, поправити подушку, допомогти піднятися, зробити масаж, який зменшує біль, а передусім повинен бути особою, яка відчуває це відчуття самітності і страху перед невідомим при народженні. Участь в родах веде до кращого прийняття дитини, яке виражається ствердженням: “Це моя дитина”. Такі роди є нагодою для зміцнення особистих і чуттєвих зв’язків в подружжі. Участь чоловіка при народженні допомагає йому самому зрозуміти, чим є роди і наскільки велике терпіння з ними пов’-язані.

Перші місяці

Одне з визначень людини зображує її як homo sociale – людина суспільна. Людина народжується і живе в даному суспільстві і для цілковитого свого розвитку потребує людей. Людина, на відміну від тварин, після народження є повністю безрадною, потребує допомоги, передусім своїх батьків. Фізично дитина відділена від матері, але залишається залежною від неї, навіть біологічно. Цю залежність особливо спостерігаємо при грудному вигодовуванні. Крім біологічних достоїнств (доведено, що діти, які знаходяться на грудному вигодовуванні, краще розвиваються і витриваліші перед різними інфекціями) грудного вигодовування бачимо його позитивну роль в особистому розвитку. Грудне вигодовування задовольняє, крім біологічних, ще й психічні потреби. Дитина через ссання груді перебуває в тісному контакті з матір’ю, в безпеці, так як і в лоні матері чує ритм серця матері, це її заспокоює. Таким чином мати дає дитині відчути, що її люблять. Батько дитини також повинен намагатися часто брати її на руки, гладити і розмовляти з дитиною. Ці всі жести, пестощі дуже потрібні для правильного розвитку дитини. Звичайно, треба і в цих справах знати межі, щоб сильно дитину не розбестити.

Батьки також повинні пам’ятати, що саме вони мають обов’язок передати своїй дитині віру. Не йдеться тут лише про хрещення дитини, а про справжнє свідоцтво християнського життя. Коліна батька і матері мають для дитини бути першою школою молитви, це вони, беручи ручку своєї дитини, допомагають їй зробити перше хресне знамення. Ніщо так добре не відкладається в пам’яті дитини, як батьки, котрі разом з нею щоденно стають на коліна до спільної молитви.

Пропозиції:

1. Зачіпити тему підготовки до таїнства хрищення.

2.Вибір хресних батьків – дивись ККП Кан. 872-874

3.Алкоголь на хрестинах