4.   ПЕРІОД НАРЕЧЕНСТВА

У попередній конференції ми говорили про дозрівання до подружжя і про критерії вибору партнера. В наших зустрічах не можемо пропустити такий важливий період, яким є період нареченості. Цей період чомусь багато хто з молоді вважають пережитком, елементом фольклору, який не підходить до сьогодення.

Чому це так є? Думаю тому, що багато не розуміють, чим є нареченство і яка його мета. З нареченством пов’язані заручини. І тут також все менше пар, котрі організовують заручини, а ще менше розуміють мету заручин.

Отже, треба сказати, що заручини -  це час заяви один одному і найближчим про намір укладання подружнього зв’язку. Це ще не заява про шлюб, лише урочисте повідомлення найближчім, що двоє молодих людей прямують дорогою до шлюбу. Це важливий момент, часто з цього приводу організовується невелике святкування, в якому беруть участь найближчі з цих обох родин. Часто наречений дарує для нареченої каблучку на заручини, яка через сам факт заручин стає дуже цінною і багато жінок протягом цілого життя бережуть її, більше, ніж інші пам’ятки.

Від моменту заручин офіційно розпочинається період нареченства, тобто час для остаточного рішення і підготовки до укладання подружнього зв’язку і створення родини. Сам намір укласти родину призводить до того, що тематика розмов стає конкретнішою і реальнішою щодо подружжя, змінюються і відносини між нареченими.

Нареченство – це час, коли слід обговорити всі питання, що стосуються спільного життя. Можна сказати, це час складати “план” подружжя. До таких питань обов’язково належать:

• розмови про майбутнє батьківство – напр., кількість дітей, час їхнього зачаття, спосіб планування родини (необхідно вивчити природнє планування родини),
• питання організації родинного життя, реалізації своїх зацікавлень, способу проведення вільного часу,
• обговорення і організація матеріальної, соціальної бази, постійної праці із заробітком, навчання, може, планів побудови власного будинку і т.п.

Період нареченства ставить молодих в трохи іншу ситуацію. Перед офіційними заручинами молоді могли ще фліртувати, грати у свою гру, а цей період їх вже зобов’язує до щирості. Не повинні мати один від одного жодних таємниць, щодо стану свого здоров’я, всіляких спадкових хвороб, ускладнень, психічних проблем, особливо, коли йдеться про майбутнє потомство. Всі сумніви треба вирішити і розв’язати (напр, за допомогою лікарських досліджень).

Наречені також мають право знати своє минуле. Практика показує, як сильно переживає чоловік (жінка), коли почують перекручену інформацію (від інших людей), яка стосується минулого жінки / чоловіка. Часто це розуміють як спробу приховати правду, щось утаїти. І та забута, нерозсказана історія, справа, можуть викликати поважну кризу довіри, якої можна було б уникнути.

Змінюється зв’язок, яктй повязує наречених в чуттєвій сфері. Зі свого досіду знаю, старша молодь на зустрічах, присвячених темі нареченства запитує:Що дозволяється нареченим? Переважно у відповіді наголошую на тому, що недопустимим в період нареченства є сексуальне співжиття, бо це “привілей” подружжя, а наречені ще не є ними. Якщо, отже, виразом подружньої любові є співжиття, то що є виразом любові у наречених?

У наречених любов виражається через чуйність, ніжність. Чуйність – протилежність пожадання. Пожадання містиь в собі щось з егоїзму, бо виражає прагнення чогось для себе (чуттєві переживання, тілесні, задоволення, сексуальне життя, а інколи трактування іншої людини наче якогось предмету і т.д.) чуйність є виразом турботи про іншу людину. Чуйність полягає в тому, що є одночасно і отримуванням (пізнанням), і даванням, хоча завжди переважає елемент давання. Чуйність допомагає дивуватися іншою людиною, визнавати її вартіості, які має, які собою додає, тобто робить людину цінною. Так як клімат пожадання є нещадним, неспокійним, вимагаючим, так клімат чуйності є радісним, спокійним, опікунським.

Чуйність, ніжність можна виражати по-різному, наприклад, за допомогою погляду (іноді жартуючи говоримо, що хтось робить комусь телячі очі). Людина, яка дивиться з чуйністю, допомагає іншій людині відчувати себе коханою. Погляд чуйності – протилежно від пожадання – нічого не очікує, він дивиться так, як на найдорожчий скарб. Огорнута чуйним поглядом особа відчуває безпеку, радість, вдячність, задоволення, наче “на сьомому небі”. Добре тим людям, яких поєднує ніжність. Вони дуже близькі один з одним, іноді не потребують слів, між ними існує власна мова, достатньо жесту, погляду і все зрозуміло.

Ніжність виражається словами. Клімат чуйності допомагає, щоб тон голосу, форма і зміст мали потрібну чарівність, створювали неповторну атмосферу, щоб друга особа охоче слухала, відкривалася, довіряла. В кліматі чуйності легше говорити про себе, бо не має страху осуду. Чуйність не містить елементів критики, лише визнання. Навіть зауваження, сказані з ніжністю, приймаються як турбота про добро тієї особи, а не критика.

Крім слів і поглядів ніжність можна виразити жестом. Цей вид виразу чуйності є найважчим для чоловіків. Еротична збудливість, закодована в психіці чоловіків, викликає швидку готовність до сексуальної діяльності навіть при незначному і невинному дотику. Жест ніжності, навіть без жодного сексуального підтексту, може викликати, особливо в молодому чоловікові, бажання. Тому жести ніжності вимагають від чоловіків також ніжності і вміння правильної реакції.

Ніжності треба вчитись, бо вона дуже важлива для подружнього життя. Вона не може бути лише між нареченими, а навпаки. Саме в подружжі чоловік і жінка повинні виражати свою любов за допомогою ніжності. Відсутність виразів, жестів любові і ніжності в подружжі, на жаль, сьогодні є поширеним явищем і неважко зауважити, що це є якимось каліченням подружнбої любові. Клжна жінка, незалежно від віку, прагне ніжності. Інколи це прагнення є таким сильним, що стає мотивом для виразу згоди на співжиття, бо переважна кількість чоловіків може виразити ніжність лише за допомогою співжиття. Подружжя, для якого єдиним моментом ніжності є співжиття, є убогим, обмеженим; існує навіть небезпека зникнення ще існуючого зв’язку, бо сам секс також з часом надоїсть, стане рутиною, засобом заспокоєння еротичної напруги.

Період нареченства – це також час для підготовки організаційної і матеріальної сторони до урочистості укладання подружнього зв’язку. Але, передусім, це період, коли приймається свідоме, заключне рішення.

Існує таке твердження, що подружжя у великій мірі залежить від добре пережитого нареченства. І це твердження, як показує життя, не є лише простими словами.