3. ДОЗРІВАТИ ДО ПОДРУЖЖЯ
Що значить дозріти до подружжя? Це значить взяти на себе відповідальність за коло певних завдань і обов’язків, пов’язаних з новими обставинами. Говорячи про дозрівання до подружжя, маю на увазі зрілість у дуже широкому значенні.
Отже, йдеться про фізичну зрілість, або здатність організму брати завдання, пов’язані з подружжям, потім – сексуальна зрілість, або здатність до подружнбого співжиття і врешті законна зрілість – під якою розуміємо осягнення того віку, коли закон дозволяє укладання подружжя. Не менш важливою є економічна та соціальна зрілість, тобто матеріальна самостійність, отримання постійної праці із заробітком, помешкання.
Говорячи про соціальну зрілість, пригадую один приклад, який у жартівливій формі розповіли мені знайомі. Двоє молодих людей прагнули одружитись і, як заведено, дівчина привела свого нареченого, щоб познайомути з батьками. Батько дівчини, турбуючись про майбутнє своєї доньки, забрав хлопця з собою, прагнучи його “допитати” щодо планів на майбутнє відносно подружжя. На запитання про те, де вони будуть жити після шлюбу, за що будуть жити та інші справи матеріального забезпечення їхньої майбутньої родини хлопець з покорою відповідав: якось Бог нам допоможе. Після цієї розмови його жінка, мати дівчини запитує свого чоловіка про враження, чи сподобався йому хлопець, на що чоловік їй відповідає: знаєш, так собі, але одне мені в ньому подобається – що вважає мене Богом.
Хтось з вас скаже – добрий жарт, але як часто сьогодні молодь з економічної та соціальної точки зору зовсім не готова до подружжя, а відповідальність за матеріальне утримання нової родини лягає на батьків молодих.
Зазначені вище види зрілості дуже важливі і треба їх дотримуватись. Однак, найважливішою є психо-емоційна зрілість. Тому саме цьому питанню присвятимо більше уваги в подальшій частині нашої зустрічі.
Ознакою дозрівання до подружжя є також підготовка до нього. На жаль, багато молодих людей свідомо не розпочинають підготовку, бо вважають, що це їм не потрібно. Дуже часто під “підготовкою” розуміється лише поринання в мрії щодо подружнього життя. Якщо вони залишаться тільки в мріях – це добре. Гірше, як стануть “програмою” подружнього життя, переліком бажань і очікувань; тоді можуть бути причиною багатьох проблем, викликаних нереалізованими очікуваннями. Практика показує, що мрій замало і дуже часто можна з прикрістю спостерігати, як ламається щастя під дрібними труднощами, які можна було б вирішити, якби раніше їх собі усвідомили і підготувались.
Підготовкою до подружжя є здобуття необхідних знань і вмінь, потрібних у щоденному подружньому і родинному житті. Велика їх частка набувається, звичайно, протягом життя, не думаючи про подружжя, але є нові питання, які вимагають поповнення знань і глибших роздумів.
Які, отже, знання повинні мати кандидат/кандидатка до подружжя? Варто ознайомитись із законами, що стосуються подружжя і родини. Важливими є знання в галузі біології, анатомії і фізіології, знання, які стосуються функціонування організму жінки, особливо пов’язані з переказом життя, питання регуляції зачать, гігієни вагітності і родів. Це все призводить до того, що поява дитини не буде несподіваною, дитина буде оточена необхідною любов’ю.
Спмих знань не вистачить, необхідні також вміння. Від тих найпростіших практичних вмінь дбати про свій одяг, гігієну, порядок, покупки чи приготування їжі до вміння створювати приємну і теплу атмосферу родинного дому.
Ці прості, ніби-то незначні справи, які стосуються вміння виконувати найпростіші домашні обов’язки, стають проблемою, коли їх очікують або, - що гірше – вимагають від іншої особи. На жаль, сучасну молодь часто матері сприймають дуже опікунсько, що проявляється у відстороненні їх від ряду дрібних справ, пов’язаних з їхніми потребами. Якщо така людина звикне до послуг, то з часом сприймає це як щось природнє, належне. Найгірше, що це вже стосується обох статей. Особи, які живуть в інтернатах або гуртожитках, змушені стати самостійнішими, тоді як для значної групи людей, створюючих родини, ці дрібні нездійсненні очікування з часом стають причиною проблем, навіть поважних родинних сварок.
До “літанії” вмінь слід також зарахувати вміння планувати домашній бюджет, бо як видно з анкет, розповсюджених серед молодих подружь, саме відсутність цього вміння найчастіше стає причиною непорозумінь.
Дуже важливим є вміння організувати родинне життя, подружнє життя, створити теплу атмосферу і відчуття безпеки, які дає родинний дім. Бо родинний дім – це не лише помешкання, яке теж дуже потрібне, а, передусім, атмосфера спільноти, сердечності, довіри. Це відноситься до психічної зрілості.
Повернемося тепер до психо-емоційної зрілості, про яку я згадував на початку. Психічна, емоційна зрілість осягається поступово. В періоді дитинства чуттєвість є егоцентричною; дитина оцінює все під кутом власного задоволення. Стосується це і любові до найближчих. З часом, з розвитком людини цей підхід змінюється, але буває так, що залишається.
У нормальному процесі розвитку егоцентризм уступає місце суспільним рисам людини, котра встановлює контакти з іншими людьми. Так є з молодшою молоддю. На цьому етапі розвитку найчастіше особу трактують предметно, використовуючи для власних потреб. Типовим прикладом тут є стан “закоханості”, стан очарованості тим, що в ньому відбувається, не замислюючись над переживаннями іншої людини. Якщо чуттєвий розвиток затримається на цьому етапі, людина, живучи в подружжі, може трактувати іншу особу, чоловіка (дружину) як предмет: для себе, для задоволення, для слави. Це виразно свідчить про те, що така людина ще недозріла до подружжя.
Чуттєво дозрілим є той, хто зможе увійти в переживання іншої людини. Цей стан, це вміння називається емпатією. Емпатія необхідна для зрілого, відповідального укладання подружжя, хоча її замало. Бо саме співпереживання чи співчуття, хоча і важливе, але нічого не змінить. Лише вміння і здатність взяти на себе відповідальність за іншу людину та ввірені особи, за прийняті рішення, робить його повністю зрілим для подружжя. Отже, психічна зрілість до подружжя має пройти через конкретні етапи від звертання уваги на себе до звернення уваги на інших, через вміння вникнути в їхні проблеми, аж до здатності активної і відповідальної діяльності для їх добра.
Часто чуємо, що хтось вибрав собі чоловіка чи жінку, що його чи її вибір був добрим або поганим, але якщо глибше замислитись над цим, то цей “вибір” є дуже обмеженим. Спочатку обмежує його так зване поле вибору, зазвичай людина шухає собі партнера/партнерку в межах своєї культури, народу, мови, ступеня освіти і т.д.
Але незалежно від цих умов, у процесі вибору набагато більшу роль відіграє психологічне поле, яке призводить до того, що конкретна особа подобається, що “(він) вона є (чи ні) в моєму стилі”. На це впливає багато факторів, діючих переважно підсвідомо. Може це бути подібність до батьків або інших шанованих людей, яких ми любимо, вчинки і риси яких є протилежними від рис, що мають особи, яких ми не любимо і т.п.
Сьогодні партнера обирає собі сама молодь; батьки не беруть в цьому участі, як було це раніше (говоримо, звісно, про європейську культуру). У виборі багато вирішують емоції. Треба, однак, мати свідомість, що емоційний вибір переважно позбавлений “права вибору”. Почуття ускладнюють, а іноді і унеможливлюють об’єктивну оцінку рис другої особи. Ми бачимо другу особу такою, якою ми б її хотіли бачити. Не бачимо вад, а негативні риси цієї особи применшуються. За основами психології, якщо риси другої особи неоднозначні, особа, співчутлива емоційно, завжди доповнить їх побажаннями, очікуваннями, надією, буде її захищати. Тому частина правди є у твердженні, що любов є сліпою. В таких ситуаціях невпевненості добре було б почути характеристику інших людей, яким ми довіряємо, почути і осуд, позбавлений емоційної залежності, який може бути більш об’єктивним. Може, але не повинен. Бо не завжди ми є об’єктивними в наших оцінках, наприклад, якщо батькам не сподобається майбутній зять або мати, син котрої любить конкретну дівчину, бачить у ній суперницю, забираючу її сина. В таких ситуаціях характеристика буде негативною. Треба пам’ятати, що двоє людей будуть жити один з одним, а не з батьками, тому характеристики можна і треба вислухати, але рішення мають приймати лише вони вдвох.
Не зважаючи на обмежені шанси вільного вибору, варто зупинитися на певних критеріях цього вибору.
Критерії вибору чоловіка (жінки)
Здається, першим критерієм вибору (особливо у чоловіків, які „кохають очами”) є фізична привабливість. Але чи може вона бути критерієм вибору? Досвід вчить, що фізична привабливість тим важливіша, чим молодша людина і чим імпульсивніший її вибір. Справді, не хочу сказати, що вона не враховується. Таке ствердження було б неправдою. Хоча йдеться про те, що фізична привабливість не може бути основним критерієм хочаб тому, що є недовгочасною. Фізична привабливість – це хвороба, від якої швидко можна вилікуватись, просто старіючи.
Набагато важливішим критерієм є фізичне і психічне здоров’я. Треба завжди підкреслювати, що подружжя ставить перед обома конкретні вимоги. Однією з таких вимог є здоров’я як фізичне, так і психічне, яке робить можливим прийняття обов’язків подружніх і батьківських.
Іноді мотивом вибору у дівчат (особливо дуже вразливих) є прагнення присвятити себе в подружжі людині, яка потребує опіки, співчуття, навернення з поганих вчинків чи звільнення від залежностей. Треба ясно сказати: подружжя – це не благодійна організація, осередок опіки чи санаторій. Подружнє життя - це важка праця, яка вимагає великих зусиль обох, особливо в питанні виховання дітей і забезпечення для них необхідних умов. Нерозумно поступає дівчина, яка вибирає собі за чоловіка саме таку людину, думаючи, що його змінить, наверне. Нічого подібного! Лише навпаки, укріпить його в цих вадах, залежності, бо як такого вибрала, значить саме такий їй подобається, тому навіщо щось змінювати.
Важливим, бо загрожуючим для тривалого подружжя, критерієм є істотна різниця поглядів у питанні про саме подружжя, дітей, їх кількість, цілісність подружжя, вірність, способи проведення вільного часу та ін. Має значення і світогляд, відношення до релігійних, народних, ідеологічних, культурних цінностей. Ці розбіжності треба узгодити і вияснити перед шлюбом. Цьому служить період, який звемо періодом нареченості. Якщо неможливо порозумітись, то цей період є тим останнім дзвоником, щоб прийняти рішення відмовитись від одруження з цією людиною.
Одним з дуже важливих критеріїв є характер. Зрозуміти характер нелегко, на це потрібен час. Людина може бути нещира, хоче показати себе з найкращого боку, ховає свої вади, особливо перед особою, на яку покладає свої сподівання. Важливо мати змогу побачити другу особу в різних ситуаціях, особливо важких, а також під час її контактів зі своїми близькими, тобто, в ситуаціях, коли перестає “одягати маску”, стає собою, відкриває своє справжнє обличчя.
На етапі вибору партнера не можна йти до кінця. Треба вміти так себе поводити і налаштовувати почуття, щоб, якщо виникне така потреба – можна було відмовитись від продовження знайомства (розірвати відносини). Сьогодні багато молодих людей дуже швидко “входить” у фінансові договори, розпочинають спільне життя, планують термін шлюбу і розпочинають сексуальне співжиття. Приходить ситуація, з якої “не зручно виплутатись”, тобто – на їхню думку – неможливо. Будь-яке рішення, що є результатом навіть найменшого примусу до подружжя, чи емоції, а не свідомий вибір можуть мати трагічні наслідки.
Щоби уникнути таких ситуацій, треба:
Простіше говорячи, треба момент вибору перемінити у процес вибору, розтягнутий у часі так, щоб можна було при необхідності відмовитись, а не жаліти потім все своє життя.