2. МОЛИТИСЬ
Дивлячись на сучасний світ, можемо іноді впасти у розпач, коли бачимо, що навколо нас: зло, свавілля, війни, терроризм, катаклізми. Виникає відчуття безрадності, переконання, що нічого не можна зробити, нічого покращити. Чи дійсно так є? Чи нічого не можемо зробити? Ні! Маємо могутній засіб, що може змінити світ, тому ми не безсилі. Цей засіб – молитва, поєднана з жертвою, з відреченням, відданням під опіку Милосердного Бога. Церква, вірна отриманому об’явленню, пригадує нам про необхідність молитви і жертви.
Що таке молитва?
Катихізис Католицької Церкви пояснює для нас, що молитва – це піднесення душі до Бога або прохання, скероване до Нього про якісь блага, згідно з Його волею. Молитва – це зустріч осіб, це діалог з люблячим Отцем, Його Сином Ісусом Христом і зі Святим Духом. Бог промовляє до людини в тиші ії серця, говорить голосом сумління, тому щоб почути голос Бога, людина повинна на молитві заспокоїти своє кричаще серце. Сумління людини є предивним санктуаріумом, в тиші якого промовляє Бог.
Молитва, як зустріч і діалог має велике значення і силу. Перед усім молитва може змінити людину, його вчинки і спосіб мислення. Вона може змінити світ, який людина, піддаючись сатані, може повністю знищити.
Молитва – це потужна зброя у боротьбі з сатаною і його спокусами. В боротьбі з ним підтримує нас сам Бог, Пресвята Діва і ангели. В цю боротьбу повинні вступати також і ми самі. Саме завдяки нашим молитвам, поєднаним з благаннями Марії, нашої Матінки, може запанувати в нас самих та в цілому світі довгоочікуваний мир.
Іноді нам здається, що наші молитви не мають жодних результатів, що Бог їх не вислуховує, втрачаємо тоді відчуття їхнього сенсу, знеохочуємося. Тоді як Бог завжди вислуховує наші молитви. Однак, будучи Всезнаючим, знаючи наше майбутнє, Він сам знає, що для нас найкраще, бо Він – добрий Батько. Не завжди те, що добре в нашому розумінні, є добрим і згідним з Божою волею. Саме ці миті використовує сатана, щоб знеохотити нас до молитви.
Найефективнішою є та молитва, яка поєднується з участю в святих таїнствах і різними жертвами, які складаються з любові до Бога, напр., з постами, коли поєднується з безупинним наверненням і святістю життя.
Тому для молитви ніколи не пізно. Світом керує не якийсь сліпий вирок, а Милосердний Батько, який ніколи не проходить байдужо повз занесені до Нього молитви.
Однак, щоб молитва була ефективною, не повинна вона бути лише якимось “додатком” до нашого життя і не можна її трактувати за якусь “таблетку від болю голови”, як станеться щось погане, тоді вистачить “молитовника” і знову все буде чудово. Ісус заохочує нас до того, щоб ми молилися неустанно. Цей наказ може здаватися нам неможливим для виконання, бо треба зробити протягом кожного дня багато справ, виконати чисельні обов’язки. Якже ж можна молитись без перерви? Багато вважають, що молитися можна тільки в церкві або на колінах перед хрестом чи образом. Тоді як молиться той, хто знаходиться біля Бога, усвідомлює Його присутність в праці, при виконанні різних справ, біля кастрюль, папок з документами, в щоденній домашній праці. Христос прагне, щоб ми його любили не лише на словах, але служачи іншій людині, в якій Він присутній. Можна молитись, їдучи до праці в трамваї, чи у потязі, можна Його кликати, готуючи обід чи миючи підлогу, служачи іншій людині. Бог не вимагає від нас неможливих речей!
Тобто, безупинно перебувати на молитві – це значить усвідомлювати собі найчастіше присутність Бога в нашому житті і жити в кожній ситуації за Його заповідями, згідно з Його волею. Хто постійно молиться, живе згідно з Божою волею – тобто у святості, в світлі, – той безупинно чуває і є підготовлений до зустрічі з Богом. Цієї пильності не терпить сатана, який прагне привести кожну людину до вічного осудження. Треба довіритись Богу і не зупинятися в переборюванні лінощів нашої душі, до яких постійно закликає наш неприятель. Треба бути пильним і треба постійно вчитись молитись.
Існує багато способів, методів і навіть шкіл молитви. Спробую викласти найпростіший і доступний кожному спосіб молитви.
Стаючи до молитви, ми маємо спочатку усвідомити собі Божу присутність, що Він нас почує і що Він з нами. Ісус відчуває кожну нашу молитву, бо любить нас найніжнішою любов’ю.
Коли усвідомимо собі Божу присутність і те, що Він нас любить, чує і відчуває кожну нашу думку, слово, подію, можемо приступити до розмови з ним. В цій розмові не можуть брати участь лише наші уста, розмовляє передусім – наше серце. Молитва повинна стати зустріччю сердець: повного Любові і Милосердя Серця Бога і мого серця. Можемо, звісно, на зустріч сердець також запросити Серце Пресвятої Матінки. Можна теж підносити наші серця до святих у небі, шукаючи їхнього посередництва. Під час молитви уста повинні говорити те, що диктує нам наше серце, любляче Бога. Наша молитва має бути розмовою приятелів, діалогом з Найвірнішим Приятелем. Є вона такою тоді, коли ми намагаємося виразити Богу повну вдячності, прославлення і каяття любов до Нього.
Молитва серця проявляється в наповненому любов’ю співтерпінні з Серцем Ісуса, поранененим байдужістю, забуттям, гріхами, ненавистю. Справжня молитва серцем – повна любові і співтерпіння до зраненого і відкинутого Серця Ісуса – веде завжди до винагородження нашою любов’ю, охочим знесенням різних незручностей, веде до повної співчуття розмови з раненим Ісусом або Його Матір’ю. Ця молитва може мати різні форми, можна молитись, переживаючи Хресну Дорогу, промовляючи Розарій, Коронку до Божого Милосердя, літанію або своїми словами. Наша молитва може бути подякою, прославенням, перепрошенням, проханням, благанням. Головне, щоб була справжньою зустріччю, діалогом, а не формальністю, заготовленим шаблоном. Під час молитви не можна поспішати, треба на молитві навчитись “забувати” про час. Час, “витрачений” на молитву, пізніше помножується в нашому житті. Той, хто справді кохає, ніколи не скаже, що не має часу на кохану людину, а молитва також є зустріччю закоханих – Бога і людини.